Хай буде світло-сказав електрик

Не стримую захвату у роботі ТОВ комунальних підприємств. Вчора по вулиці Зеленій тимчасово вимикали світло і машини енергетиків познімали ліхтарі по всій вулиці.

Сьогодні ж на заміну старим було встановлено новітні лед ліхтарі. По всій вулиці жодного неробочого. Світло яскраве настільки, що коли я в будинку вимикаю- то кімната освітлюєтся повністю. Дітлахи бігали з м"ячем до пізньої пори. Я не знаю що повпливало на таку енергійну роботу електриків, але витрачений час на встановлення ліхтарів мене вразив.. 2 дні і по вулиці розгулюєш як по Лас-Вегасу. Низький поклін тим, завдяки кому я можу йти тепер з роботи спокійно. Шкода тільки що енергетики не помітили, що по вулиці Яворницького жодного ліхтаря, та будемо сподіватись що і на тій вулиці буде свято. А поки, звертаючи з Зеленої в перехрестя -тішимося думками що і в нашому місті є європейське освітлення.

IMG_0115

2013-2014

Ось і знову пробили куранти новий рік. З надією і новими мріями дивимось у майбутнє. А я поділюсь самим цікавим у своєму житті за минулий рік. Все що зараз у цю хвилину пригадалось.

День народження Нарбулі

Незабутній вечір. як тоді ми весело погуляли, хоч і в скромній компанії. Багато чого хотілось поміняти, але з часом все таки крутіше бути не могло. Наша поїздка по вечірньому місту зворушує цілий рік, а відпочинок у одному з ведучих клубів Рівного закарбується в пам"яті надовго.

Тренінги громадської журналістики

Терпеливі активісти спромоглися попри все, організувати дуже інформаційно насичені тренінги. На лекціях викладали професійні журналісти і нас це надихало. Варто відмітити особливу турботу пана Миколи Орлова, який побачив у нас вогники і дмухав доти доки не запалив вогонь.

Після тренінгів було бажання вилізти зі шкури заради омріяної професії. Але з часом повертаючись до буденності запал стухає. Опори як виявилось все менше, і це дуже пригнічувало. Блог на Здолбунів ком просто видалили спихаючи все на віруси. "жахливий мороз"  через який бажання писати зникло. Поставились інші цілі…

Cкайп-чат

Сайт Здолбунів сіті організував таку собі групу активістів бажаючих поспілкуватись у будь-який час. Там я спілкуюсь і доти, майже щодня.  Наша маленька групка "своїх", я сподіваюсь існуватиме ще довго. Цікаві і "гарячі" теми, або ж просто обговорення буденних справ. Сумно не було ні разу.

Моя професія

Багато питань поставало у близьких і не зовсім людей, як я змогла влаштуватись на роботу в банку. Відкрию вам цю завісу.

В червні місяці я подалась у пошуках тимчасової роботи по сімейним обставинам. І обмовилась про це коротким реченням у своїй сторінці у вк. Пройшло декілька днів і мені зателефонував пан Микола Орлов, перепитав чи я бухгалтер як я повідомляла раніше, і запросив на співбесіду до свого знайомого. Прийшовши в банк начальник подивився на мене, сказав що треба мені їхати на співбесіду в Рівне до начальниці західного департаменту, адже в мене нема вищої освіти. Я відразу поїхала на філію, і тремтячи чекала начальницю. Мені відмовили і я стримуючи сльози ляпнула що вони про це пошкодують бо я піду в приват. І мені дозволили пройти стажування) А далі куди вже без мене? Мій колектив найкраща команда. Всі гармонійно один одного доповнюють, і попри і сварочки, і курйози ми така собі банківська сім"я.

ЖЖ

По трішки я відновила писати. Завдяки підтримці Дмитра http://www.svitodar.org/  я завела новий блог тут, а його новий інформаційно-розважальний ресурс Здолбунів онлайн постійно публікує посилання на мої оновлення. Приємно бачити хоч поодинокі але все ж коментарі під своїми постами)

P.S

Не буду любі мої, розписувати весь рік детально, бо було багато чого цікавого. Ми зараз переживаємо зміни в країні і я щиро вірю якщо вони відбудуться- то тільки на краще. Ми переживаємо дивні зміни у природі але – сніг буде. Світ росте і йде вперед. Розвиток ні на мить не припиняється. Тому бажаю вам бути на коні увесь рік. Чекаю коментарів і дуже вас люблю)20130323_pano_02

просто думки

       Готувала цікаву статтю але перенесу її прем"єру на трошки пізніше і заодно зацікавлю вас. А сьогодні просто поспілкуюсь з вами мої дорогі читачі у мовчазному монолозі. Зараз повсюди одна тема – політика і від цього обертом іде голова. В кожного українця своя думка і натура яку не перепреш. Сьогодні ми подумаємо про наше виховання, трошки навчання і розвиток.

наші діточки – квіточки

      Згадався анекдот в тему : – ЖІнко ти чула як наш син матюкається?

                                                  -Та напевно в школі від тих бля***х вчителів нахапався.

Я думаю суть моєї думки легко вловити. Часто чую як малі дітки щено ніби слово мама вимовили, і вже посилають всіх навкруги на всі сторони. І звучить це якось відверто скажу гидко. Звичайно ніяка мати  не застрахована що дитина підхопить гостре слівце в садочку чи школі, але тут потрібно підготуватись і викоренити слово паразит з дитячого життя. Як рекомендують психологи найважливіше правило не робити різких дій коли ви почули недобре слово з уст дитини. Не бити по губам чи ще чомусь, і не кричати чужим голосом. Потрібно взагалі не звернути уваги на вимовлене а за невеличкий проміжок (секунд 10) пояснити що це просто некрасиво і невиховано. Дитина це зрозуміє і просто побачивши що ця дія не викликала підстав для привертання уваги, швидко його забуде.

Також до виховання хочу навести приклад, як один батько пішов з сином в магазин і продавець випадково передала здачу. Батько зрадів такій фортуні і приховав кошти. Навіть виділив з них сину на цукерку. Як після цього можна казати що обманювати це погано? в дитячій пам"яті надовго закарбується що це приносить тільки користь.

дорогу молоді

Як напевне і колись так і зараз люди старшого і середнього віку дещо упереджено відносяться до молоді яка займає певні посади у суспільстві. Молодий лікар чи фармацевт викликає страх за власне здоров"я бо як каже одна бабуся –"ти ж бо гля яке зелене а вже буде моє старе серце лікувати" Але бабуся не враховує з якою швидкістю прогресує медицина і можливо 5 років тому і не знали про той метод лікування чи препарат який зараз дуже ефективно допомагає у лікуванні.

Ще одна причина недовіра до молодих спеціалістів через корупцію в освіті. Та через те що ми так однаково рівняємо всіх студентів, велика кількість талановитих молодих спеціалістів емігрує, а ми втрачаємо дорогоцінні кадри які можливо піднімали б країну до високого рівня.

ну і самовиховання

Працюючи з людьми я дуже помічаю що цінності в людей змінюються. Тепер рідкість бачити просто виховану людину. Не пропускають в черзі жінок з діточками, стареньких чи вагітних. Доводиться робити зауваження, що вкрай неприємно адже викликає обурення і невдоволені погляди. Чи навіть елементарне поздоровлення коли кудись заходиш. Такі маленькі речі які помічають усі сильно змінюють враження про людину.

p.s.  Основною думкою мого посту хай буде приклад наших буденних справ і як він впливає на людей навкруги. Навіть якась необдумана дія чи вираз може на все життя вкорінитися у дітях наших, чи стоячих поряд. Повага яка повинна бути рівною, і самовдосконалення. За буденним поспіхом ми не звертаємо уваги на свої дії. А вони дуже впливають на наше життя і розвиток суспільства.ljud.4