Жінки давайте разом

Сьогодні переглянула  новини по телебаченню. Останнім часом там побільшало розповідей про плачучих мам з Росії чиїх діток невинних загнали до нас на війну. Яка жалість.
113932093_large_4979645_Ws9fYwu87Ro_1_ Ну суть не в тому. Я вирішила просто заради цікавості знайти ці групи солдатських матерів у соц мережі. Так панове- вони є. Не так багато там плачучих мам але все ж серед декількох постів є мами які погубили синів. Я залишила коментар навіть нічого не думаючи під гівно -інформацією якогось продажного думаю фейка.  Написала  типу не нагнітайте і так атмосферу. І забула. Ну є то є, та група. Ну пишуть там і буденне і своє. Цікавість задовільнила та й по всьому. А через деякий час отримала повідомлення від активістки з Чернівців, яка випадково вирішила що я можливо стикаюсь з матерями тими. І лист її мене зворушив так що я просто вже не можу мовчати і вам покажу.

Письмо матери русского солдата

Здравствуй, русская мама солдата,
Я решилась Тебе написать –
Адресант не знаком с адресатом,
Но я тоже – солдата мать:
Боль одна по меж нас, как нить, –
Мы обязаны поговорить.

Ты в России растила сына,
В Украине – родился мой:
Помнишь, цвет распашонок синий,
Колыбельной мотив простой,

Помнишь, плачь малыша, тревогу –
Помнишь, вопль к небесам без слов –
Одному мы молились Богу:
Боже, только бы был здоров…

Вспомни, маленькие ручонки,
Вспомни, меленькие шажки,
Мальчугана растить – не девчонку –
Вспомни, шишки и синяки…

А когда он в костюм и галстук
Нарядился на выпускной,
Материнскую, вспомни, радость –
Полюбуйтесь, ведь это мой!

И возможно, на двух работах
Мы горбатились с года в год,
Повторяя себе в заботах –
Пусть лишь сыну всегда везёт…

Ты и я, сыновей лелея,
Не жалели ни сил, ни слёз –
Чтоб ни шел по земле злодеем,
Но и трусом чтобы не рос…

Про невесток тайком мечтая,
Мы гадали – да кто она?
Мы с тобою тогда не знали –
Эту девку зовут – война…

Твой и мой сыновья солдаты –
У солдата есть честь и долг,
Значит нам на своём закате
Надо сделать ещё рывок:

Подними матерей России!
Расскажи всей своей стране,
Что своих сыновей красивых
Не отдашь ты чужой войне!!!

Что за тою чертой границы
Тоже чей-то любимый сын,
И о нём есть кому молиться,
У кого-то – он лишь один….

Сердцу матери нет преграды,
И любви её нет сильней –
Ни угрозы и ни награды
Не затмят матерям детей!!!
Боль одна по меж нас, как нить, –
Мы обязаны – остановить…
С уважением и надеждой Елена Репина –
украинка, жена русского.

Я пообіцяла цій пані що вам покажу і можливо хтось і собі захоче допомогти не лиш відкуплюваннями чи криками про благородність а може хтось не має змоги допомогти коштовно.  Можливо хтось також зкопіює цей зворушливий вірш і таки він розчулить наших тепер хоч і залитих кров”ю до нині братів. Думаю з цього вірша буде більше толку чим сваритися в коментарях тощо.

Тому прошу -долучайтесь. Навіть не прошу, а закликаю.

Leave a comment